Карантин - це вимушена міра запобігання розповсюдженню небезпечного смертельного вірусу, а не можливість виспатися вдома, відпочити від школи, а ввечері - гуляти на подвір'ї. Проведіть цей час з користю.
https://www.youtube.com/watch?v=X_t2fGl-7qo
https://www.youtube.com/watch?v=7RSmReYh0NI
https://www.youtube.com/watch?v=Dh_8PNxAjuo
ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД КОРОНАВІРУСУ
https://www.youtube.com/watch?v=EmMD0qkUFPs
ПРО КОРОНАВІРУС
https://www.youtube.com/watch?v=2NOzH9dopyI
Один дома: правила карантина із -за коронавірусу.
https://www.youtube.com/watch?v=zHG0I-60zwQ
19.png)
КАРАНТИН
ДИТЯЧІ МУЛЬТФІЛЬМИ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
КОРИСНІ ПІДКАЗКИ. ІМУНІТЕТ -https://www.youtube.com/watch?v=X_t2fGl-7qo
Корисні підказки. Стоп, застуда!
https://www.youtube.com/watch?v=7RSmReYh0NI
Корисні підказки. Місія "Незнайомці"
Корисні підказки. Загубився
Корисні підказки. Сам удома
Корисні підказки. Безпечний двір
ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД КОРОНАВІРУСУ
https://www.youtube.com/watch?v=EmMD0qkUFPs
ПРО КОРОНАВІРУС
https://www.youtube.com/watch?v=2NOzH9dopyI
Один дома: правила карантина із -за коронавірусу.
https://www.youtube.com/watch?v=zHG0I-60zwQ
Як вести себе з дітьми під час карантину:
Бесіди з батьками і дітьми. Поради які стануть в нагоді на карантині.
Поради батькам "Виживання під час карантину"
Інформація про булінг
Інформаційний відеоролик для дітей про шкідливість сміття
https://www.youtube.com/watch?v=7mI0ZhcdK1w&feature=youtu.be&fbclid=IwAR0-2H1EvUNfPgMFgX8k0XysPeGV6FhSOJKXCRxTllXKns9gf8AlixdLHbk
Збережемо здоров'я разом
Короновірус. Книга для дітей
Дистанційне навчання. Рухова активність 1-4 класів. Граємо вдома
Як розважити дитину під час карантину
10 порад для батьків, як стати ближчими здітьми за час карантину
КАРАНТИННавчання вдома: практичні поради для батьків
1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.3. Ми маємо розуміти, що перші два тижні – це період адаптації, коли ми тільки напрацьовуємо новий життєвий досвід. У когось – два, у когось – два з половиною. Це індивідуально. Взагалі, “по-хорошому”, на адаптацію дається до двох місяців, тобто два тижні – це фантастично швидко. Тому зараз ми маємо бути дуже терплячими і обережними до себе і своїх дітей.
4. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”.
Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.
2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.
Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.
Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.
6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?
Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.
7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.
5 чудових коротких мультиків, які вчать дітей робити добро
Поради психолога, як зберегти спокій у родині під час карантину
Кожен з десяток разів на день чує фразу «Не панікуйте», але вона не допомагає. Ви намагаєтеся не читати новини, але врешті вони дістаються до вас із соцмереж. Чому ми панікуємо, що допомагає нам впоратися зі стресом та як перетворити карантин на цінний час разом із близькими.
1.Можна поглянути на світ тварин — усі звірі попереджають своїх родичів певними сигналами про небезпеку. Якщо, наприклад, мавпа кричить до зграї, що наближається орел, то інстинкт поведінки в такій ситуації дуже сильний: усі мавпи підіймають голову вгору. Якщо це сигнал про те, що іде тигр, мавпи видираються на дерева. Дивовижно, що вони роблять те саме, навіть коли клич про тривогу імітують в умовах зоопарку. Навіть рослини вміють сповіщати одна другу про те, що летить бджілка, отже треба розкрити пелюстки.
Інакше кажучи, паніка — це спосіб вижити: коли ми відчуваємо небезпеку, вмикається саме цей механізм виживання. Люди створюють атмосферу нервування довкола проблеми, бо так нам легше вижити всім разом. Ми надсилаємо один одному сигнал: я тривожусь — а ти як? Ми хочемо відчути, що нервуються та переживають усі, ми в цьому знаходимо об’єднання. Чому зараз у соціальних мережах виникло так багато експертів? Насправді, вони не експерти, а щось десь прочитали і хочуть цим поділитися, щоб знати, що інші відчувають те саме, що й вони.
Є люди, які легковажать темою епідемії. Це зворотний бік паніки. Коли людина пише або каже, що їй байдуже на вірус чи карантин, це той самий механізм пошуку однодумців: вона хоче дізнатися, а кому ще так само байдуже.
2.У будь-якому товаристві людей є ті, хто думає і діє швидко, а є ті, хто фільтрує інформацію і відсіює її. Це як за правилами брейнштормінгу: учасники спершу накидають купу ідей, а тоді є група, яка критикує і відкидає певні ідеї. Так от такі люди зараз дуже потрібні: вони своїм розумом і темпераментом не дають решті робити поспішні висновки і зайві дії. Тому важливо не втрачати критичне мислення і вмикати в собі режим раціоналізатора, щоб зовсім не втратити здоровий глузд.
3.Маємо цінувати людей із почуттям гумору. Гумор і сміх знижують стрес. Стрес шкідливий саме тим, що в цей час в організмі зростає рівень кортизолу, а це пригнічує нашу імунну систему. Жарти і мемчики в мережі знижують напругу і стрес і дають нам змогу впоратися зі складною ситуацією. Тому позитивне налаштування під час карантину дуже важливе.
4. Нам слід користуватися перевагами доступу до інформації.Може здатися, що наявність такого масиву інформації в мережі спантеличує. Уявіть, якби інтернет і соціальні мережі існували в часи Чорнобильської катастрофи, історія склалася б інакше. Звісно, не можна порівнювати ці явища, але варто користуватися перевагами відкритих даних: читати закордонні джерела, фахові видання, перевіряти факти.
Правила безпеки на літніх канікулах
